Сучасні лексикографічні джерела: словники, довідкова література (у тому числі на електронних носіях). Інформативна й нормативна функції їх. Основні типи словників. Довідкові медіаресурси.

ВСТУП Повноцінне функціонування української мови – запорука європейського розвитку держави. Нормативне й ненормативне мовлення. Типи норм.

Лексикологія. Лексична помилка. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме і переносне значення слова. Шляхи збагачення лексики української мови. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

Сучасні лексикографічні джерела: словники, довідкова література (у тому числі на електронних носіях). Інформативна й нормативна функції їх. Основні типи словників. Довідкові медіаресурси.

Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми.

Фразеологізми. Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія й антонімія фразеологізмів. Уживання слів у фразеологізмах відповідно до їхнього стилістичного забарвлення.

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді, м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Фонетична транскрипція. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, і, щ.

Наголос. Основні правила наголошування слів. Нормативний наголос. Варіантне наголошування слів в українській мові. Словорозрізнювальний наголос. Форморозрізнювальний наголос. Діалектний наголос. Складні випадки наголошування слів.

Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні е, и, о в коренях слів.

Правила вживання апострофа.

Спрощення в групах приголосних.

Основні випадки чергування у-в, і-й.

Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів.

НЕ з різними частинами мови

Правопис великої літери. Лапки у власних назвах.

Написання слів іншомовного походження.

Написання складних слів разом і через дефіс. Основні правила переносу слів з рядка в рядок.

Залік.

Морфологічна помилка. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти.

Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Рід іменників (складні випадки узгодження роду іменників типу кір, дріб, біль, нежить, пил, степ, ступінь, путь та ін. з іншими частинами мови). Паралельні родові форми іменника (зал – зала, птах – птаха, плацкарт – плацкарта тощо). Іменники чоловічого та жіночого роду, що означають назви людей за діяльністю (поет – поетеса, поетка; директор – директорка, робітник – робітниця та ін.). Іменники спільного і подвійного роду. Визначення роду невідмінювани

Число іменників. Іменники, що мають лише форму однини та множини. РЗМ Написання власного висловлення

Відмінювання іменників. Невідмінювані іменники в українській мові. Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку.

Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку.

Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку. Словозміна іменників ІV відміни.

Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по-батькові.

РЗМ Написання власного висловлення

Кличний відмінок у власних чоловічих та жіночих іменах на прикладі етикетних формул звертань пане полковнику, сестро Олено, друже Сергію, Інно Вікторівно і под.

РЗМ Написання власного висловлення.

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні.

Відмінкові закінчення прикметників. Вищий і найвищий ступені порівняння прикметників. Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки, використання прислівників дуже, вельми, занадто, мало, вкрай, зовсім, особливо, трохи, дещо, злегка та вживання прикметникових суфіксів і префіксів зі значенням суб’єктивної оцінки (величезний, манюсінький, тонкуватий, завеликий, старенький, предобрий).

Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.

РЗМ написання власного висловлення

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники за будовою. Уживання числівників на позначення часу й дат.

Типи відмінювання кількісних числівників.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.

Особливості правопису числівників. Узгодження числівників з іменниками.

Складносурядне речення, його будова. Єднальні, протиставні й розділові сполучники в складносурядному реченні.

Складнопідрядне речення, його будова. Головна й підрядна частина. Основні види підрядних частин: означальні, з’ясувальні, обставинні.

Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку, розділові знаки в ньому.

Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточню вальні члени речення. Розділові знаки в ускладненому реченні.

Підсумкове заняття. Залік.

ВСТУП. Повноцінне функціонування української мови – запорука європейського розвитку держави.

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні.

Відмінкові закінчення прикметників. Вищий і найвищий ступені порівняння прикметників. Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки, використання прислівників дуже, вельми, занадто, мало, вкрай, зовсім, особливо, трохи, дещо, злегка та вживання прикметникових суфіксів і префіксів зі значенням суб’єктивної оцінки (величезний, манюсінький, тонкуватий, завеликий, старенький, предобрий).

Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники за будовою. Уживання числівників на позначення часу й дат.

Типи відмінювання кількісних числівників.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.

Особливості правопису числівників. Узгодження числівників з іменниками.

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид дієслова (доконаний і недоконаний). Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на –но, -то).

Безособові дієслова. Способи дієслів: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів.

Особові закінчення дієслів І та ІІ дієвідміни. Самостійна робота.

Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу.

Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на –но,-то. Самостійна робота.

Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на –но,-то. Самостійна робота.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівниковий зворот. Контрольна робота.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівниковий зворот. Контрольна робота.

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при ступенях порівняння.

Правопис прислівників на –о,-е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу.

Підсумкове заняття. Залік.

Синтаксичні норми. Синтаксична помилка. Складні випадки синтаксичного узгодження. Складні випадки і варіанти синтаксичного керування.

Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками (відбувається в Україні, побувати в Німеччині; поглянути на Вкраїну; жити на Черкащині; піднятися на Еверест). Словосполучення з прийменником по (піти по гриби; по цей день; блукати по полю; триватиме з лютого по квітень; кожному по сувенірові; зауваження по суті тощо). Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за (посіяти у дощ; працювати в бібліотеці; росте при дорозі; за часів Мазепи; за активної підтримки)

Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками (відбувається в Україні, побувати в Німеччині; поглянути на Вкраїну; жити на Черкащині; піднятися на Еверест). Словосполучення з прийменником по (піти по гриби; по цей день; блукати по полю; триватиме з лютого по квітень; кожному по сувенірові; зауваження по суті тощо). Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за (посіяти у дощ; працювати в бібліотеці; росте при дорозі; за часів Мазепи; за активної підтримки)

Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв'язок між словами й частинами складного речення.

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за будовою, за складом граматичної основи, за наявністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за наявністю ускладню вальних засобів.

Підмет і присудок як головні члени двоскладного реченням. Зв'язок між підметом і присудком. Тире між підметом і присудком.

Означення. Прикладка як різновид означення. Додаток. Обставина. Порівняльний зворот.

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні).

Речення з однорідними членами. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертаннями.

Речення зі вставними словами, словосполученнями й реченнями, їхнє значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені.

Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточню вальні члени речення. Розділові знаки в ускладненому реченні.

Складносурядне речення, його будова. Єднальні, протиставні й розділові сполучники в складносурядному реченні. Розділові знаки в складносурядному реченні.

Складнопідрядне речення, його будова. Головна й підрядна частина. Основні види підрядних частин: означальні, з’ясувальні, обставинні.

Складнопідрядні речення з кількома підрядними, розділові знаки в них.

Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку, розділові знаки в ньому.

Пряма й непряма мова. Заміна прямої мови непрямою. Цитати як різновид прямої мови. Розділові знаки в конструкціях із прямою мовою, цитатою.

Діалог. Розділові знаки в конструкціях із діалогом.

Стилістична норма. Стилістичні помилки. Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна лексика.

Підсумкове заняття. Залік.